ПРАВИЛА ДЛЯ УЧНІВ ШКОЛИ

● Люби свій народ і ніколи не зраджуй йому: наполегливо вчись, сумлінно працюй заради його духовного і матеріального збагачення, бо добро народу – то твоє добро і добро твоїх дітей.

● З повагою стався до державних символів, будь справжнім патріотом своєї Вітчизни.

● Шануй материнську мову. Вона – це справжній скарб, найдорожче, що є в тебе і в твого народу.

● Шануй віру та звичаї своїх батьків: стався з повагою до культурних надбань інших народів.

● Багато читай, постійно працюй над собою, старайся стати свідомим.

Освіченість і усвідомленість – ознака духовного здоров’я нації.

● Завжди пам’ятай, що моральність – це підстава твоєї гідності. А гідність – це дзеркало душі.

Ніколи не принижуй гідності своєї і інших людей. Будь вартий звання Людини.

● Будь справедливим: справедливість друге ім’я доброти. Завжди кажи правду. За це тебе поважатимуть.

● Не роби нікому й ніколи чогось такого, чого не бажаєш собі. Пам’ятай: кривда нанесена комусь – повернеться до тебе.

● Пам’ятай, що шанобливе ставлення до матері, жінки, дівчини – мірило людського виховання та культури, не ображай жіночності, адже вона дарує світу життя.

● Поважай своїх батьків, шануй старших, як ти поводив себе із ними, тим заплатять тобі діти твої.

● Стався з повагою до своїх вчителів, шануй їхнє здоров’я, адже вони віддають тобі вогонь своєї душі, свої знання, свій життєвий досвід.

● Бережи природу, пам’ятай, що ти є її частина. Знищуючи природу, знищуєш самого себе.

● Бережи свої життя і своє здоров’я. Не кури, не вживай алкоголю та наркотиків. Шкідливі звички руйнують тебе і твоїх рідних та майбутніх нащадків.

​

Правила користування

мобільними телефонами під час

навчально-виховного процесу

у школі.

І. Загальні положення

1. Дані правила є обов’язковими для виконання усіма учасниками навчально-виховного процесу: учнями, працівниками, батьками.

2. Дотримання Правил сприятиме підвищенню якості та ефективності освітніх послуг, гарантуватиме психологічно комфортні умови навчально-виховного процесу.

3. Школа не несе відповідальності за збереження мобільних телефонів.

ІІ. Умови користування мобільними телефонами

1. Під час уроків і навчальних занять працівниками, батьками слід ставити мобільний телефон у беззвучний режим.

2. Учням під час уроків і навчальних занять слід ввімкнути «беззвучний режим» і покласти мобільні телефони у спеціальну відведену для них скриньку.

3. Учні мають право (у разі крайньої необхідності) з дозволу вчителя скористатись телефоном під час навчально-виховного процесу.

4. Учасники навчально-виховного процесу мають право під час перерв та у позаурочний час використовувати телефон як засіб комунікації: дзвонити, надсилати СМС- повідомлення, слухати музику і радіо через навушники тощо.

5. Учасникам навчально-виховного процесу заборонено:

5.1. Пропагувати жорстокість і насильство за допомогою мобільних телефонів.

5.2. Свідомо завдавати шкоди іміджу школи.

Про свої права дитина може дізнатися з :

Конвенції прав дитини

Конституції україни

Закону України про охорону дитинства

Закон про освіту України

У 1989 р. у Ною-Йорку всі прогресивні країни світу підписалися під Конвенцією прав дитини. В 1991 р. Україна приєдналася до Конвенції. В 1993 р. в м. Києві створено Всеукраїнський комітет захисту дітей. Конвенція – угода між державами. Головний міжнародний документ щодо захисту дітей. Конвенція ООН має 54 статті, написані шістьма мовами. Rнига прав дитини – це закон. Вона називається – Конвенція ООН. На основі Конвенції Україна у 1991 році прийняла закон України про охорону дитинства. У кожній державі є один найголовніший закон — Конституція. В цьому ж 1991р. Україна приймає Закон України про освіту. В 1993р.- в м. Києві створено Всеукраїнський комітет захисту дітей. В 1996р.- прийнято Конституцію України. 2001р. – прийнято Закон України про охорону дитинства.

Конвенція ООН про права дитини

Частина I

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Стаття 2

1. Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.

Стаття 3

1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

2. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

3. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Стаття 4

Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав Держави-учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва.

Стаття 5

Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Стаття 6

1. Держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід'ємне право на життя.

2. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Стаття 7

1. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

2. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Стаття 8

1. Держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

2. Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, Держави-учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності.

Стаття 9

1. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

2. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

3. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

4. У тих випадках, коли таке розлучення випливає з якого-небудь рішення, прийнятого Державою-учасницею, наприклад, при арешті, тюремному ув'язненні, висилці, депортації чи смерті (вкл